Скільки говорять про самопрограмування, про методи і способи «кодування» себе, про різні техніки самогіпнозу і т.ін. Немає сумнівів, що дещо в цьому є, і дещо з цього діє. Адже життя наше – це відображення нашого внутрішнього світу. Я зараз не буду про різні методи, а лише поверхнево спробую знайти деякі внутрішні причини проблем розвитку України. Read the rest of this entry »

Не буває в болоті смачної води…
ОЕ

Україна… існує вона   реально, чи тільки в моїй уяві? Може це якась колективна галюцинація? Пройшовшись вулицями столиці, заглянувши у різні її куточки, чомусь думається, що таки галюцинація… Всюди чути російську говірку, саме не мову, а говірку. Навколо згаслі очі і втрачені обличчя. Хто тепер українець? Хто така українка? Штамповані, затиснуті лещатами проблем і стереотипів, одягнуті у «модний» мотлох, куплений за шалені гроші на торговиськах. Цілком очевидний поділ на касти, на бідних і багатих, на «сільських» і «городських», врешті на «нормальних» і «тих». Мабуть, я та мої найближчі друзі підпадаємо під категорію «ті» - це такі, що думають, що можуть змінити світ, не хочуть, щоб атрофувались почуття і думки. Точніше і краще сказати просто – це «ті», що думають. Хтось скаже, а що інші не думають? Read the rest of this entry »

Шановний Юрію Олексійовичу!

У зв’язку з широкою кампанією пошуку проявів року молоді в Україні і спалахом молодіжного незадоволення молодіжною політикою держави і Вами як міністром, що має нести за неї відповідальність, хочу висловити Вам свою щиру підтримку, і порадити, як можна вийти з скрутного становища, в яке Ви потрапили:
1. На всі запитання молоді та журналістів відповідайте, що рік молоді ще не закінчився і всі Ваші заходи заплановані на останній місяць року.
Read the rest of this entry »

«Да», – вздохнула тетя Настя ,–
«Человек рожден для счастья!».
«Словно птица для полета», –
согласился дядя Тихон,
«Через Днепр», – добавил тихо
из присутствующих кто-то…

Останні два місяці я працюю над науковою роботою в Польщі, знайомлячись паралельно з її культурою, сучасністю, проблемами, людьми і їх ментальністю. Цікаві спостереження: у поляків, як у сім’ї, можуть трохи посваритися вдома, але зовні – вони єдині. Звичайно, проблем тут вистачає, і економічних негараздів, і політичних, при всьому цьому у них є відчуття своєї держави, хоча вони і відчувають себе частиною слов’ян, можуть поскаржитись, але загалом в переважній більшості поляки оптимістично дивляться в майбутнє, займаючи все вище положення серед європейських країн. Read the rest of this entry »

Ніхто не владний над часом… Час – це річ дуже особлива, але він приносить багато радості. Сьогодні я стала бабусею – моя дочка народила сина! Поспішаю до аеропорту, щоб встигнути на літак до Києва. Дідусь уже бачив онука, а бабуся – ні! Потрібно це виправляти! Read the rest of this entry »

 Толерантність…Файно звучить. А що ж воно означає? Давайте звернемося до «о, великого джерела знань в інеті». Так, я говорю про Вікіпедію:0)

Толерантність - здатність індивіда сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також особливості поведінки та способу життя інших. Терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань.

 Велика планета-матінка, і дітей у неї величезна кількість - та усі ми різні. Я б сказала дуже різні, і світ навколо для кожного інший, і розмовляємо ми з ним по-іншому і тому, напевно, важко нам один одного зрозуміти. Мене завжди дивувало, звідки в голові звичайної людини раптом з’являються думки про свою перевагу над іншими, і гаразд би у одної, але ж ні - цілі національності, країни можуть страждати цим. Звідки???! По якому критерію раптом людина вирішує, що саме їй доступна абсолютна істина і мир розфарбований тільки в її кольори? Чому ми не дозволяємо існувати незрозумілому нам явищу?! Чому ми ізолюємо його від нас?! Хіба краще відчувати страх, агресію, ніж подати руку, подивитися і спробувати, якщо не зрозуміти, так хоча б прийняти і не відштовхувати?!

Проблема толерантності сьогодні гостро стоїть перед людством і яке вже століття кричить про своє існування. Але мало хто приділяє цьому увагу, відмахуючись як від настирливої мухи. «Я ж найтолерантніша людина у всьому світі!» Що ж пригадай, як яро ти захищав свою точку зору і навіть не на йоту не прислухувався до своїх співрозмовників…

Толерантність знаходитися поряд з ухваленням гідності кожної людини на землі: будь-якої національності, соціального положення, освіти, громадянства, фізичного і психічного стану, релігії. КОЖНОЇ ЛЮДИНИ!

Мені пощастило спілкуватися з людьми, які дійсно стурбовані цією проблемою. «Тур толерантності» - так називався проект, організований Українським єврейським студентським союзом. Це було незабутня подорож по 10 містам України (Меджибіж - Сатанів - Хмельницький - Ярмолинці - Кам’янець-Подiльський - Чернівці - Старожинець - Вижница - Кути - Косів)! 

 Меджибіж підкорив моє серце прекрасною фортецею, заснованою знаменитим хасидськім цадиком, мудрість якого збереглася у величезній кількості стародавніх, але цінних і на сьогоднішній день притч.

Давним-давно в старовинному місті жив хасидський цадик, і були у нього учні. Самий здатний з них одного разу задумався: «А чи є питання, на яке наш вчитель не зміг би дати відповіді?» Він пішов на квітучий луг, зловив найкрасивішого метелика і заховав його між долонями. Метелик чіплявся лапками за його руки, і учневі було лоскітно. Посміхаючись, він підійшов до вчителя і запитав:

- Скажіть, який метелик у мене в руках: живий або мертвий?

Він міцно тримав метелика в зімкнутих долонях і був готовий в будь-яку мить стиснути їх заради своєї істини.

Не дивлячись на руки учня, вчитель відповів:

- Усе в твоїх руках.

Сатанів - місто, в якому забуваєш, де починається легенда. Покинуте єврейське кладовище…Вражаючи своєю красою і лаконічністю мацеви (надгробні плити), на яких б’ються леви і єдинороги, зображаючи вічну боротьбу добра і зла, зламані троянди, свідки втрати дівчат, що так і не знайшли сім’ї, і написи на вічній мові ідіш, не зрозумілій нам, мові, що приховує долю і життя великого народу.

Ярмолинці … Закрита військова база…Колючий дріт…Покинуті казарми, в яких стіни ще пам’ятають крики жаху і відчаю людей, загнаних фашистами на смерть. Сьогодні там лише дві братські могили і монумент з розпростертими руками до неба. Стріляй! А в очах не краплі страху…Мужність і гідність. Не впаду я перед тобою, фашист, на коліна, стріляй! 

 Чернівці. Справжня синагога. Сувій тори, двадцять метрів рукописного тексту в дорогій одежі, вишитій золотими і срібними нитками. У ньому поміщено слово боже, таке яке його записали вперше. На першому поверсі цієї живописної будівлі зі старовинними фресками чоловіки читають книгу життя, адже якщо з богом говорять більш ніж десять чоловіків, він не покидає вас, а на другому поверсі(балконі) знаходяться жінки. По звичаю вони не повинні бачитись з чоловіками. І навіть познайомившись, другий раз жених з нареченою зможуть знову потонути в очах один одного вже на весільній церемонії. Але сьогодні і в такій консервативній релігії, молоді хитрять. Вона, сидячи на балконі, відсовує завісу і милується коханим, він, читаючі тору, весь час відволікається на ту, що опанувала думки і сни. Ось хитруни:0)

«Тур толерантності» - подорож, що змінила мій світогляд на світ, який жорстокий до того, хто має відмінності, не зрозумілі нам…

І зцілити його може тільки дружба, щирі відчуття, толерантність і кохання…

Надія…