….Одеський осередок ДА не міг же, як ви, певно, здогадались, пропустити таку чудасію! Так-так, дружнім колом ми таки доторкнулись до мережива цієї незвичайної ночі!

Знаєте, свтяковий вечір у нас вже почався дивно, коли пролунала фраза одного з представників Просвіти (святкування об’єднало молодь ДемАльянсу, Просвіти, Пласту та Одеського туристичного клубу - прим.) «чоловіки займаються кухнею, а дівчата най ідуть збирати квіти» Погодьтесь, перечити було б важко, тому наші милі хлопці взялись за облаштування табору, а дівчата натомість збирали польові квітучі стебельця щастя для запланованих обрядів.

Коли Сонце поволі стало котитись за обрій, дівчата разом почали плести віночки - для себе та коханого, співати пісні Купальські, а тепле вечірнє повітря почало оповивати всіх якоюсь приємною незвичністю..Цей вечір-ніч могли б із впевненістю покрасуватись своєю насиченістю : було і заплітання купальського деревця, і запалення священної ватри, були обрядові хороводи, традиційні українські забавляння, щедрі пісні та відчайдушні стрибки через вогнище :)Було й спалення Купайла, а топлення - Марени як символа подолання незгоди та смерті, було обрядове пускання вінків по воді (звісно, знайшлися ж і хлопці, які плавали за конкретним бажаним віночком.)) Цієї ночі було багато подій, які несли в собі такий потужний заряд позитивної, справді Священної енергії, що дивуватись життєвості прадавніх звичаїв не прийшлось.

Кожен зустрічав купальське Сонце, як мені здається, по-різному : у кожного були свої думки та свої відчуття в серці, але чомусь я певна, що байдужих до цієї події не лишилось, як не лишилось і людей, зневірених в існуванні чарів та особливих, поки не до кінця зрозумілих, але таких близьких душі свят. Свят, таких, яким є свято Купайла.

..Гей, на Івана, гей, на Купала,
Красна дівчина долі шукала.. -

співається у пісні, так от : щасливої вам, квітучої долі, любі демальянсівці!

Анастасійка. )