В небі пливуть білі пухнасті хмари… На земній кулі ХХІ століття. А ми, ті хто мешкає на її поверхні, будуємо великий сервісний центр. Майбутнє міста Харкова, майбутнє України. Ту перспективу, яку будує і наш улюблений Демократичний Альянс.
Я сиджу на дошках з-під цегли. Сиджу під здіймаючоюся вгору стіною з 21 поверх. З кабіни автокрану «Броварцанець», який стоїть поруч, лунає пісня Адріано Челентано. В цей момент водій автокрану обідає домашнєю їжею. У нього перерва. Та сама перерва, яка буває під час багаточисленних тренінгів, засідань та нарад нашої організації на всіх рівнях. Одначе вона має свої дуже характерні риси. Такого бажання перепочити на годину та пообідати ще треба пошукати! «Обід!» - лунає на усе могутнє будівництво, на 300 осіб робочого та інженергного персоналу. Все навколо завмирає: гамір, сверління, довбання, шум двигунів, підйом вантажів, невпинний крик будівельників з характерним для нього матом…
Та ось поблизу заревіів двигун нещодавно підійшовшого цементовозу. Він виплеснув в майбутній фундамент паркінгу 30 тон бітуму, змив з механізмів залишки бітуму проточною водою та зник за ворітми будівельного майданчику.
Ви мабудь бачили коли-небудь в житті бульдозер. Така габаритна могутня махіна. Але ви її бачили тільки на вулиці, коли він проносився повз вас по місцевій трасі. А я нещодавно став свідком його могутності. Я стояв на ганку своєї перевдягальні. Він працював на відстані трьох метрів від мене. При тому, що довжина його корпусу до п’яти метрів, більш між відстань між нами. Окинувши неозброєним оком його працю, одразу виникла асоціація з могутнім робітником-мурахою – термітом – що напружуючись усім міцним тілом і вивертаючись під різними, часом найкрутішими кутами, вгрібає той грунт, старанно загортаючи велику яму. Ось несподівано бульдозер FOTON одним колесом зачепився за монолітний стовп. Зупинився. Дивлюся на машиніста, який вражає своєю ловкістю, і він раз! натискає на педаль газу, терміт загудів, заклекотав та як здригнеться з місця! У мить я побачив, як від колони відірвалися куски бетону і полетіли саме в мене! Одним ривком я зачинив двері. Шматки бетону з тріском вдарили в обшивку. Ось такі небезпечі моменти супроводжують кожного на будівництві!
Вже через тиждень зникає відчуття остраху до проїзджаючих повз твій ніс на відстані пів метра цементовозів, КАМАЗів, тракторів, автокранів. Дивлюся на звичайну легкову автівку: «приручене ягня» порівняно з будівельною технікою.
Що таке баштовий кран? Усі бачили його, бо це незмінний супутник великих будівництв. Але не роздивлялися, як вона ж працює, ця штука. Я декілька днів дивувався. В нас працює три таких крани. Башта одного жорстко зафіксована за допомогою стіни будинку, а два інших пересуваються по монорельсах на визнаценій ділянці. І хай би воно так і було – на кожному з чотирьох колес по електродвигуну, в свою чергу тут же біля поверхні розташовані пристрої для розвертання башти та підйому вантажу. Але ж сама башта висотою з одинадцять поверхів! І маючи маленьку порівняно з висотою площу опору на грунт хитається на всі боки по пів метра інтервалу при поворотах та пересуваннях корпусу! І як ті вантажі не перекидають його, залишаеться тільки здогадуватися. А як там працюється на такій пізанські вежі крановій (яку, до речі, звуть Степанівна ) важко уявити. Та лише самі команди отримує весь робітничий колектив від Степанівни, які не рідко розмежовуються відбірним будівельним матом:-)…
Керівництво будівництва для себе біля огорожі та білого вагончику з кондиціонером поставило зелені театральні крісла. Щоб було зручніше розгледіти ту виставу, що розігрується на арені п’яти під’їздів у 21 поверх… Все наше життя гра… “Життя - театр, і ми в ньому актори…”
Так. Я не поділився з читачем особистою роллю, яка відведена мені тут. Зараз я є електромонтер. Наша будівельна компанія виграла тендер на забезпечення електропостачання усього велетенського комплексу. В найкоротші строки. І зараз в веселому колективі дуже приємно працювати, тим паче за своїм фахом, що здобувається в університеті. А що таке працювати в бригаді досвідчених електромонтерів, то це можна ще одну книжку написати)… Наші розмови, цікаві розповіді з життя за більш ніж 40 років професійної праці мають постійне місце у спільному часопроведенні. Особливе місце в цих розмовах відводиться представницям жіночої половини людства. І це все більше і більше мені подобається на моїй роботі… Час летить невпинно. День за днем ми протягуємо кілометри дротів. А коли протягнемо останній, підключемо напругу, буде VIVAT! нам, енергетикам! Бо енергетика - це світло земне…
АщоЖвиХотілиЦЕжЯрік