ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ Родіону Філатову
(Якби не його провокація – ви б цього не читали!

Саме так думали учасники останньої коордради ДА 2009 року. Однак вони помилялись. Місце зустрічі змінилося – ним стала «жемчужина у моря», гостинна і шумна Одеса, адже одеський осередок ДА святкував своє 3-річчя, а для громадської організації це вже неабиякий термін. І тому, аби не проводити коордради із тонким гіркуватим нальотом заздрості (мовляв, Вона (Одеса) святкує, а Вони працюють) та ще й на додачу без невгамовного Льоші Чорного, який на все і завжди має свою думку(а іноді і не одну!) – вирішили сумістити приємне з корисним у славному місті Одеса.

Тернопіль прибував в Одесу о 7-50 і очікував побачити якщо не весь одеський осередок з квітами, прапорами, тортиком та радісними усмішками, то принаймні Кирила Філімонова, який щиро обіцяв, що зустріне нас. Однак ми побачили на пероні лише самотню змерзлу Настю Ніжник, яка терпляче нас очікувала (до речі, низький їй уклін та величезне спасибі за все, адже я, мабуть, єдина людина з усієї делегації, хто як слід побачив Одесу тих вихідних – і все завдяки її старанням!). Кирило з’явився на двадцять хвилин пізніше і одразу нарвався на цілий перелік вимог, які мав виконати, щоб ми його пробачили (Однак, що вдієш… Як типовий чоловік, він наобіцяв і нічого не виконав, навіть такого довгоочікуваного танцю на столі з квіткою в зубах  ).
Потім ми зустріли Миколаїв, а поки знайомились і брали квитки, то виявилось, що час зустрічати і Вінницю з Києвом. За майже годину чекання ми придумали декілька ефектних диверсій в приміщенні одеського вокзалу, аби на халяву піарнути ДА і паралельно з цим феєрично зустріти прибуваючих членів Правління. Але оскільки ніхто не мав із собою прапора – диверсії довелось трохи відкласти.
День минув швидко і в кожного по-іншому. Хтось оглянув Одесу і замерз як крижинка; хтось пройшовся магазинами і пообідав у одеській «Пузатій хаті»; хтось, як справжній моряк, має дівчину в кожному місті, і , покинувши ДА, пішов зустрічатися з чарівними одеситками; хтось ще вранці був «Андрійком», а ввечері став «Альонкою»; а ще того дня в Одесі з’явилося близько десятка Василів Гацьків … Отже, день минув не марно!
Але основним очікуванням був вечір. Дівчата одягли вечірні сукні, зробили зачіски, напарфумились. Хлопці по ідеї мали вбратися у смокінги та білу сорочку з метеликом. Однак вони підійшли до цього питання з фантазією: одні були в костюмах з галстуком, другі в костюмах без галстука, треті на початку вечора були в костюмі з краваткою, а ближче до завершення без піджака, краватки і навіть без сорочки, четверті – просто у светрі та джинсах, п’яті – ще якось, і лише Макс радував око патріотичною вишиванкою (в яку він перевдягався в кутку залу, мимоволі демонструючи нам стриптиз і відволікаючи увагу від ведучих).
До речі, про ведучих… Ними того вечора були Юля Сащенко у дуже кльовій сукенці та Аркадій Топов у стильній червоній краватці. Спершу вони героїчно намагались привернути увагу присутніх до культурної програми вечора, однак присутніх більше цікавило як сісти, взяти коктейль, перевдягтись, обговорити сьогоднішній день тощо. Проте згодом ведучі все ж зачепили аудиторію щирим ненаписаним гумором, ясними голосами та справжнім одеським ентузіазмом. Вечір минув кльово, особливо коли ді-джействував наш Родіон. Присутні розважалися хто як міг: пили по п’ять порцій самбуки, писали сценарій акції, танцювали (в тому числі на столах та біля труби), спілкувалися із друзями та знайомими тощо.
Ранок настав, як завжди, несподівано. Керуючись автопілотом, я змогла встати, вмитись, зібратись і навіть застелити ліжко. На офісі ми зустріли невірогідно життєрадісну як для ранку Юлю Гречку та природно похмурого Родіона з чашкою Ліптона. До 9-30 зібрались майже всі. І суворий Василь Гацько, який строго наказував всім прийти на 8-30, з’явився близько 9-15 – і одразу всі взялись до діла. Підготовка до акції минула весело і жваво, як і сама акція. Що про неї можна розповісти? ЗМІ і так вже все сказали – гідне завершення кампанії «Рік без молоді», досягнення бажаного результату і міністр говорить від імені громадської організації і підписує з нами меморандум! Що ще можна тут додати? Хіба згадати неперевершеного Ткачука-Миколу з трагічною історією про зимові в’єтнамки, президента-Сидоренка з вбивчим ентузіазмом, головного відвідувача саун чиновника-Толіка, бездушну стерву, геніально зіграну Зоєю, цинічних Максимів-бізнесменів та спокійного і, як завжди, абсолютно впевненого в собі Василя Гацька з мегафоном… Але, знаєте, це треба було бачити!!!! Бо акція була дійсно гострою, актуальною, стильною і, найголовніше, результативною!!!
А потім з почуттям виконаного обов’язку ми розійшлись. На офісі ООО ДА на матраці, на який з неприхованою пристрастю поглядав Вітя Андрусів, відбулася масштабна інтеграція і утворився ВінТернОдДон. Тернопіль і Донецьк поділили Україну: нам Одесу і Захід, їм – Схід і Крим, Київ «в статусі Швейцарії», деталі згодом в письмовому вигляді. Родіон і Толік безсоромно і безкарно з’їли всю піццу, на яку так розраховували присутні…
А потім була коордрада, прощання і дорога додому… але «далі буде», неодмінно!!!

Завжди ваша, Світланка з Тернополя!